2015-04-28 - Всеукраїнська спілка виробників будматеріалів

Екологічний аспект та сталі державні закупівлі будматеріалів на прикладі фасадних теплоізоляційних матеріалів

Берзіна Світлана - експерт Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) - член Комітету підприємців з питань природокористування та охорони навколишнього середовища ТППУ
Україна стала однією із країн, в якій протягом 2013-2016 рр. буде реалізована регіональна програма ЄС «Екологізація економік країн Східного партнерства Європейського Союзу» (EaP GREEN), яка допоможе прискорити перехід, зокрема, нашої держави на «зелену» модель розвитку економіки – модель, яка поєднує економічне зростання зі зменшенням деструктивного впливу на довкілля та досягненням високих соціальних стандартів.

Модель «зеленої» економіки покладена в основу стратегії розвитку ЄС «Європа 2020». Одним із основних напрямів роботи даної моделі є запровадження низки економічних стимулів для виробників продукції чи надавачів послуг, які упровадили енерго- та ресурсозберігаючі технології більш чистого виробництва і досягли поліпшення екологічних характеристик продукції згідно вимог добровільних екологічних стандартів.
Програма EaP GREEN спрямована на впровадження низки економічних стимулів еколгізації різних секторів національної економіки, зокрема будівництво та будівельні матеріали. Саме ця галузь увійшла до пріоритетних галузей на яку буде спрямовуватись діяльність EaP GREEN. У якості економічних стимулів екологізації галузі розглядаються інструменти, притаманні європейським країнам, зокрема екологічні податки на забруднення довкілля та інші види шкідливого впливу, у поєднанні з системою фінансування і кредитування природоохоронних заходів, податковими пільгами і субсидіями, пільговими позиками, сталими державними закупівлями, екологізацією податкової та цінової систем, тощо.
Запровадження цих інструментів потребує внесення відповідних змін і до законодавчої бази України, що у свою чергу забезпечить її адаптацію до права ЄС і вихід на європейські ринки українських товаровиробників. Програма EaP GREEN відповідає на питання як конкурувати українським товаровиробникам на ринках ЄС.
Стратегія розвитку ЄС «Європа 2020» та продуктова політика ЄС ґрунтується основана на поєднанні та збалансованості трьох основних аспектах: економічному, екологічному, соціальному, тобто – сталому розвитку. Якщо ми говоримо про інвестиції чи іншу європейську підтримку або конкуренцію на європейських ринках, – ми повинні розуміти принципи сталості економічної моделі, за якою працює Європа та відповідати їм.
Результати соціологічного дослідження, яке проводилось на замовлення Єврокомісії (Євробарометр, 2013) і охоплювало респондентів з 27 країн-членів ЄС, доводять що 8 з 10 городян розглядають екологічні впливи продукції в якості важливого елемента, який впливає на їхнє здоров'я, і як наслідок – споживчі уподобання. При цьому 55% громадян стверджували, що, купуючи і споживаючи продукти, вони повністю усвідомлюють або знають про найбільш важливі впливи цієї продукції на довкілля та здоров'я людини.

Дані опитування демонструють що, хоча лише 14% опитаних громадян при ухваленні рішення про покупку розглядали екологічні впливи продукції як більш значущі в порівнянні з її якістю, в той же час майже п'ята частина відповідали (22%) розглядали їх важливіше ціни і 59 % – важливіше бренду.

У 2013 році, в країнах ЄС 65,5% надають переваги екологічно сертифікованим товарам, виробам чи матеріалам, відмічені відповідним екологічним маркуванням.

Організації бюджетної сфери також надають перевагу продукції з поліпшеними екологічними характеристиками, впроваджуючи сталі державні закупівлі.

Основна відмінність сталих державних закупівель (надалі – СДЗ) від традиційного для України підходу полягає у оцінюванні повної вартості предмету закупівель на період застосування чи експлуатації та застосування критеріїв, що визначають його екологічну перевагу.

Застосування підходу СДЗ використовується на різних етапах закупівель: при плануванні, формуванні технічних специфікацій, виконанні договору тощо. Підхід СДЗ ґрунтується на оцінці вартості продукції чи послуг з урахуванням їх життєвого циклу, тобто надає можливість оцінити виробничі та експлуатаційні витрати, а також витрати, пов'язані з утилізацією; впливи на стан здоров'я людини та їх наслідки. Саме такий підхід є найбільш економічно обґрунтованим і дозволяє ефективно витрачати бюджетні кошти, й досягати найвищих соціальних стандартів та найкращих показників у сфері охорони довкілля.

Згідно чинного законодавства України у сфері державних закупівель, в якості екологічних критеріїв можуть розглядатися національні стандарти (або їх еквівалент) або інші нормативно-технічні документи, що встановлюють вимоги до поліпшених екологічних чи експлуатаційних характеристик товарів, послуг, робіт. Європейській досвід доводить, що переважно в якості таких критеріїв переважно застосовуються екологічні критерії програм екологічного маркування згідно ISO 14024. Такі критерії дозволяють оцінити усі аспекти, що пов'язані з впливами продукції певної категорії на стан довкілля та здоров'я людини на усіх стадіях життєвого циклу: від отримання сировини до утилізації.

Підтвердити відповідність продукції вимогам екологічних критеріїв можливо трьома методами, з яких виробник має обрати для себе найбільш доступний та надійний:
– забезпечити самостійний збір та узагальнення підтвердної документації (результатів іспитів чи випробувань продукції, аудитів виробництва і т.і.) що підтверджує відповідність додатковим екологічним критеріям для розгляду та оцінювання членами тендерного комітету;
– пройти валідацію незалежною третьою стороною (органом сертифікації) показників екологічних впливів продукції на усіх стадіях життєвого циклу за формою продуктової екологічної декларації (environmental product declaration, EPD) згідно ISO 14025 (ІІI тип екологічного маркування);
– пройти екологічну сертифікацію продукції та отримати право на застосування екологічного маркування згідно ISO 14024 (I тип екологічного маркування).

Перший та другий метод мають спільний недолік – оцінювати відповідність продукції екологічним критеріям вимушені члени тендерного комітету. За другим методом це зробити буде значно простіше, враховуючи те що продуктові екологічні декларації являють собою форму звітності із чітко визначеними показниками, які слід порівняти з показниками екологічних критеріїв.

Третій метод може розглядатися у якості найбільш простого та надійного. Екологічна сертифікація згідно ISO 14024 забезпечує підтвердження відповідності продукції екологічним критеріям. До цього ж така сертифікація надає право на застосування екологічного маркування, що вказує на загальну екологічну перевагу продукції. Таке маркування при вдалому застосуванні для ідентифікації продукції та комунікаціях зі споживачем може вплинути в значній мірі на підвищення попиту на сертифіковану продукцію і у приватному секторі, як більш безпечну та якіснішу.

Цей основоположний принцип відкриває подальші перспективи для добровільної екологічної сертифікації та маркування відповідно до вимог міжнародних стандартів серії ISO 14020. Відповідність цим стандартам забезпечує інформування та комунікації, необхідні для всіх операторів і споживачів, що не дискримінують і не переносять екологічне навантаження з однієї стадії життєвого циклу, на інші, а також виключає нечесне ведення бізнесу. Застосування цих принципів в європейській практиці поширюватися на всі компанії, включаючи малі та середні підприємства.
Слід зауважити, що в рамках реалізації Угоди про Асоціацію Україна – ЄС та проектів і програм, спрямованих на підтримку цього процесу (зокрема – EaP GREEN) вже розроблено ряд законопроектів, які безпосередньо стосуються будівельної галузі, тому представникам галузі варто відслідковувати та приймати участь в обговоренні таких змін до законодавства. Наприклад вже проведено публічне обговорення законопроектів «Про стратегічну екологічну оцінку», «Про оцінку впливів на довкілля», національної політики та плану дій впровадження сталих державних закупівель на період до 2020 року і т.і. Також плануються до упровадження економічні інструменти управління екологічно брудною продукцією, завдяки чому може бути впроваджене диференційоване оподаткування, наприклад, коли виробники екологічного продукту сплачуватимуть НДС в розмірі ~ 15%, а «брудного» понад 20 %.